ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ СКС ПРИ КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ З НЕСПЕЦИФІЧНИМИ
ЗАХВОРЮВАННЯМИ ОРГАНІВ ДИХАННЯ
Антипкін Ю. Г., Величко Н. И.

Для визначення ефективності базисної та запропонованої пато¬генетично обумовленої комплексної терапії з застосуванням синглетно-кисневої терапії, було проведено лікування 38 дітей віком від 6 до 12 років, хворих на хронічний (ХБ) і рецидивуючий (РБ) бронхіт. Діти були розподілені на слідуючи групи: І група — діти, хворі на РБ та ХБ у кількості 10 чоловік, які отримували базисну (антибіотики, мукосекретолітики) і синглетно-кисневу терапію (з дистильованою водою), ІІ група — діти, хворі на РБ та ХБ у кількості 8 чоловік, які отримували базисну і синглетно-кисневу терапію (з питною водою «Старий Миргород») і ІІІ група — діти, хворі на РБ та ХБ у кількості 20 чоловік, які отримували базисну терапію
Всі діти, які поряд із традиційним лікуванням проходили курс синглетно-кисневої терапії: один раз на день протягом 10 хвилин отримували інгаляцію і випивали 100 мл активованої води протягом 10 днів.
Для уточнення та об’єктивізації патологічних змін в системі дихання проводились такі інструментальні дослідження: спірографія, для виявлення вентиляційної недостатності, її типу, наявності бронхоспазму; зональна реографія легенів для виявлення функціональних та стійких порушень регіонального кровообігу в легенях. Обстеження дітей проводилось в динаміці (до та після лікування).
З даних, наведених у таблиці 8.1 видно, як діти з ХБ та РБ розподілились за ознакою наявності вентиляційної недостатності до лікування.
Як видно з даних, наведених у таблиці 8.1 практично у всіх групах розподілу відмічається однаковий відсоток дітей з незначним ступенем вентиляційної недостатності (0-1 ступінь). Діти з середнім ступенем вентиляційної недостатності (2-3 ступінь) переважали у ІІ групі (50%) і найменше їх було у групі ІІІ (30%). Таким чином діти, які отримували крім базисної, синглетно-кисневу терапію за ступенем вентиляційної недостат¬ності були навіть тяжчими за контрольну групу.
Показники вентиляційної недостатності у групах після лікування наводяться у таблиці 17.
Таблиця 17
Розподіл дітей з ХБ та РБ за наявністю вентиляційної
недостатності до лікування, %

Таблиця 18
Розподіл дітей з ХБ та РБ за наявністю вентиляційної
недостатності після лікування, %
Ступінь вентиляційної недостатності Розподіл дітей з ХБ та РБ
І група ІІ група ІІІ група
0 50 37,5 60
1 30 37,5 20
2 20 12,5 20
3 — 12,5 —
Як витікає з табл. 18 після лікування відмічалось зменшення кількості дітей з проявами вентиляційної недостатності третього ступеня у всіх групах, однак у групах дітей які додатково отримували синглетно-кисневу терапію, відсоток покращення практично у два рази переважав над аналогічними показниками контрольної групи. Якщо розглядати по групах розподілу динаміку ступеню вентиляційної недостатності то виявляється, що він не змінився в І групі у 30% і у 70% він покращився, в ІІ групі ступінь вентиляційної недостатності не змінився у 62,5% і відзначалось його покращення у 37,5%, а в ІІІ групі без динаміки було 40% і позитивна динаміка — зменшення ступеня вентиляційної недостатності спостерігалась у 60% дітей.
За типом вентиляційної недостатності до та після лікування діти у групах розподілились слідуючим чином (таблиця 19).
Таблиця 19
Розподіл дітей з ХБ та РБ за типом вентиляційної недостатності до та після лікування, %

Як видно з наведених у таблиці 19 даних, значне покращення спостерігається у першій і третій групах (в яких явно збільшується відсоток хворих у яких нормалізуються показники зовнішнього дихання). Практично без динаміки залишаються показники у другій групі. Однак слід відмітити, що у 50% дітей (особливо це відноситься до обструктивного типу) швидкісні показники спірограми хоча й не нормалізуються, але відмічається їх позитивна динаміка. Це обумовлено тим, що у цій групі спостерігається найбільший відсоток хворих з 3 ступенем вентиляційної недостатності.
Відомо, що у хронічний запальний процес втягуються не лише органи-мішені, але й кровоносні судини які ці органи живлять кров’ю. Але на кровообіг впливають і інші зовнішні фактори (сила тяжіння), які в нормальних умовах компенсуються організмом, а при ушкодженні ця компенсація виявляється недостатньою, що проявляється функціональними пору¬шеннями і дозволяє зареєструвати ранні ознаки патологічних змін. Для цього проводилось вивчення регіонального кровообігу в легенях під час проведення клінортостатичної проби. Якщо зміни кровообігу носили постійний характер, то вони визначались як органічні, а якщо у положенні лежачи зміни не виявлялись, а у положенні стоячи вони спостерігались, то ці порушення розцінювались як функціональні.
Згідно отриманих даним (таблиця 20), у дітей з РБ і ХБ відмічається порушення регіонального кровообігу.
РЕГ-криві мали змінену форму систолічної хвилі, що виражалось у зміні вихідного коліна, пласкій вершині. Мали місце додаткові хвилі в діастолі. Амплітуда хвилі, як правило, знижена. Такий тип кривих має в генезі порушення кровотоку переважно в мілких артеріях і капілярах. Це так звані криві «пневмосклеротичного» типу.
При функціональних порушеннях в уражених зонах у положенні лежачи кровообіг наближався до нормального, але при вставанні, внаслідок підвищення гідростатичного тиску в легенях і зниження їх еластичних властивостей, крива кровообігу ставала подібною до «пневмосклеротич¬ного» типу.
Як видно з наведених у таблиці 20 даних, І і ІІІ групи за розподілом практично однакові, і тільки в ІІ групі відмічається збільшення відсотка дітей з стійкими змінами.
Після лікування у показниках регіонального кровообігу спостерігалась слідуюча динаміка: у І групі відмічалось покращення регіонального кровообігу у 70% дітей і у 30% було без динаміки; у ІІ групі покращення спостерігалось у 62,5% і у 37,5% його не відмічалось; у ІІІ групі покращення спостерігалось тільки у 35%, без динаміки було 45%, а у 20% дітей спостерігалось навіть погіршення показників регіонального кровообігу.
Таким чином, ми спостерігали достовірне покращення регіонального кровообігу при застосуванні у комплексній терапії РБ і ХБ синглетно-кисневої суміші, що зменшує ризик виникнення такого грізного ускладнення, як пневмосклероз.
Таблиця 20
Частота порушень регіонального кровообігу у дітей з РБ і ХБ,
за даними зональної реографії легенів, %

Відомо, що імунологічна резистентність — найважливіший функціо¬нальний показник, який характеризує стійкість організму до різних впливів навколишнього середовища. Тому, слідуючою системою на якій оцінювалась ефективність застосування синглетно-кисневою суміші була імунна система.
З даних, які характеризують стан імунної системи у дітей (таблиця 21), видно, що тільки у третій групі до початку лікування спостерігалося достовірне зниження Т-лімфоцитів, а в першій та другій групах розподілу вихідний стан клітинного імунітету був задовільний. Після лікування при застосуванні базисної терапії стан клітинного імунітету практично не змінився, а при застосуванні синглетно-кисневої суміші спостерігалося достовірне збільшення Т-лімфоцитів в обох групах, нормалізація співвідношення Т-хелперів і Т-супресорів, зменшення показників NCT-тесту. Таким чином, ми спостерігали достатньо виражений стимулюючий вплив синглетно-кисневої суміші на діяльність імунної системи. Однак, для більш вірогідного твердження про активацію імунної системи необхідно вивчити вплив запропонованої терапії у хворих дітей на РБ та ХБ із зниженим імунітетом.
Таблиця 21
Порівняльна характеристика клітинного імунітету у дітей з РБ і ХБ до та після лікування з показниками імунітету здорових дітей

Відомо, що при бронхолегеневій патології ураження мембран зумов¬лене не тільки дією гіпоксії, але й токсикозом, підвищеним рівнем біологічно активних речовин, активацією системи компліменту. При загостренні ХНЗЛ відбувається не тільки активація вільнорадикального окислення, але відмічається зниження активності системи антиоксидантного захисту, погіршення окислювально-відновлювальних реакцій, активація гідролізу.
В стаціонарних умовах в організмі формується рухлива прооксидантно-антиоксидантна рівновага між продукцією активних кисневих метаболітів та їх вилученням антиоксидантною системою захисту. Тільки при значних по довжині і інтенсивності несприятливих впливах надійність АОЗ становиться недостатньою і виникає неконтрольована активація ПОЛ.
Необхідною умовою для ПОЛ являється достатня кількість субстратів окислення, наявність в середовищі молекулярного кисню, створення активних форм кисню (АФК), наявність метаболітів та їх відновлювачів. Кисень, проникаючи у клітини організму, розподіляється між оксидазним і оксигенозним шляхами. Оксидазний — пов’язаний з окисленням енергетичних субстратів, регулюється цитохромоксидазою, в результаті чотирьох¬електронного відновлення кисню створюється вода. Оксигеназний — це коли повного чотирьохелектронного відновлення не відбувається, а йде двох-трьохелектронне відновлення, створюється АФК, які реагують з ендогенними субстратами. Створення АФК в результаті неповного одноелектронного (), двохелектронного (Н2О2) чи трьохелектронного (ОН-) відновлення кисню призводить до накопичення та активації ПОЛ (рис.28).

Первинна АФК — — супероксиданіон радикал. Більш високою активність має кисень (DО2), який створюється в реакції дисмутації, в відсутності СОД:

В результаті дисмутації супероксиданіона створюється Н2О2, яка має більш високу цитотоксичність:
Можливим джерелом Н2О2 можуть бути нейтрофільні гранулоцити, а саме порушення процесів вільнорадикального окислення і фагоцитозу.
Синергістом СОД у клітинах виступає КАТ, яка перешкоджає накопи¬ченню продуктів супероксидної реакції інгібітору СОД. КАТ являється основним агентом, яка руйнує Н2О2 в тканинах. Поруч з КАТ детоксикацію Н2О2 забезпечує система глютатіонзалежних ферментів та пероксидаз.
Посилення процесів ПОЛ дестабілізує всі компоненти клітинних мембран. Накопичення первинних і вторинних продуктів ПОЛ призводить до не відновлювальних змін в мембранах клітин. МДА, як вторинний продукт ПОЛ володіє властивостями, в результаті яких створюються кінцеві продукти ПОЛ — шифові основи, які вже не підвергаються утилізації. Порушення рівноваги між ПОЛ-АОЗ пов’язано з процесами внутрішньоклітинних реакцій окислювання
(ВРО) в клітинах. Ферментативний спектр внутрішньоклітинних ферментів залежить від стану організму. Високий рівень системи АОЗ знаходиться в прямій залежності від процесів внутрішньоклітинного дихання, рівноваги між аеробним і анаеробним диханням.
Основна роль в реакціях окислювального фосфорилювання належить парним мітохондріальним ферментам СДГ і ГФДГ. ГФДГ бере участь у транспорті електронів з цитоплазми в мітохондрії, сприяє збільшенню біосинтезу гліцерофосфатів, запобігає пошкодженню біомембран і порушенню їх властивостей.
При зниженні ВРО активізуються процеси анаеробного дихання — гліколізу, активність основних гідралаз, а саме кислої фосфатази і ЛДГ підвищується.
Розглянемо, як змінюється внутрішньоклітинний метаболізм та показ¬ники ПОЛ-АОЗ у дітей, хворих на РБ та ХБ (табл.22, 23).
Таблиця 22
Динаміка показників внутрішньоклітинного метаболізму
у дітей з РБ і ХБ

У таблиці 22 наведені показники внутрішньоклітинного метаболізму з яких видно, що у всіх дітей, хворих на РБ та ХБ, незалежно від групи розподілу виявлялось суттєве зниження метаболічної активності в лімфоцитах і нейтрофілах у порівнянні з групою здорових дітей. Пригнічення окислювально-відновлювальних процесів відбивалось значним зниженням активності мітохондріальної СДГ та ГФДГ, що приводило до пригнічення пентозомонофосфатного шляху утилізації вуглеводів, що в свою чергу сприяло активації анаеробних процесів у клітинах. На це вказує підвищення ЛДГ і КФ лейкоцитів та нейтрофілів.
Після лікування у дітей, які отримували базисну терапію, ферменти, які приймають участь в окислювальному фосфорилюванні практично не змінились, тоді як у дітей з груп, що отримували синглетно-кисневу терапію відмічається суттєве покращення функції цих ферментів. Слід відмітити, що при вираженому активуванні ферментів окислювального фосфрилю¬вання не спостерігається значного зниження активності ферментів гідролізу. Це можливо пов’язано з коротким часом лікування і потребує подальшого уточнення.
Підвищення долі анаеробних процесів у внутрішньоклітинному мета¬болізмі приводило до накопичення вільних радикалів, які активізували систему ПОЛ.
У таблиці 23 наведені показники прооксидантно-антиоксидантної системи. ПОЛ оцінювалась по рівню у сироватці крові кінцевого продукту пероксідації ліпідів — малоновому діальдегіду (МДА).

Як видно, з наведених у таблиці 23 даних, рівень МДА був збільшений в у групах хворих, що підтверджувало наявність деструктивних процесів при захворюванні на РБ та ХБ.
Як відомо, надмірному накопиченню вільних радикалів протистоїть антиоксидантна система. У хворих дітей за групами розподілу оцінювали активність ключових ферментів АОС-СОД і каталазу. Відомо, що СОД знешкоджує інтермедіатори кисню, а каталаза перешкоджає накопиченню перекису водню, який виділяється при дисмутації супероксидного аніону. Таким чином, СОД і каталаза метаболічно пов’язані між собою.
Активність СОД у дітей першої та другої груп була підвищена, а активність каталази підвищена у всіх трьох групах. Це вказує на активацію системи АОС як на клітинному, так і на гуморальному рівні, що розцінювалась як компенсаторна реакція на активацію ПОЛ.
Після лікування виявилось, що у дітей з групи базисної терапії відмі¬чається вірогідне зменшення МДА. Однак це зменшення відносно незначне і активність ПОЛ спостерігається і після лікування. Досить цікаві дані нами отримані у групах, що отримували синглетно-кисневу терапію. У першій групі (діти пили активовану дистильовану воду) МДА практично повертався до нормальних величин, а у другій групі (діти пили активовану воду «Старий Миргород») рівень МДА в крові значно підвищився. Можливо це пов’язано з тим, що у під час пропускання синглетно-кисневої суміші через воду «Старий Миргород» формувались вільно-радикальні сполуки, які активізували ПОЛ.
В той же час, як видно з даних наведених у таблиці 23 під дією синглетно-киcневої суміші відбувалась значна активація ферментів АОЗ, особливо каталази на відміну від третьої групи де діти отримували базисну терапію.
Таким чином, застосування синглетно-кисневої терапії (дистильована вода) вливає на дві ланки ПОЛ-АОЗ, що дуже важливо при лікуванні затяжної і хронічної патології. Застосування синглетно-кисневої терапії (з активацією будь-якої питної води) потребує уважного вивчення у зв’язку з тим, що можуть виникнути небажані і непередбачувані ефекти.
Таким чином, в результаті проведеної роботи показано, що засто¬сування у комплексній терапії РБ і ХБ під час загострення синглетно-кисневої суміші патогенетично обумовлено і сприяє більш швидкому поліпшенню стану здоров’я хворих на РБ та ХБ.
Висновки та практичні рекомендаціїї
В основі клінічного ефекту синглетно-кисневої терапії є відновлення активності ферментів окислювального фосфорилювання, рівня гідро¬перекисів та показників антиоксидантного захисту, чого не спостерігалось після традиційного лікування.
При використанні синглетно-кисневої терапії суттєво поліпшується регіональний кровообіг легень у хворих з НЗЛ, що сприяє профілактиці пневмосклеротичних ускладнень.
Закладам практичної охорони здоров’я пропонується новий метод лікування — неінвазивний, простий у використанні, без побічної дії та ускладнень, що рекомендується застосовувати в комплексі із традиційним лікуванням дітям, хворим на РБ і ХБ під час загострення незалежно від ступеня тяжкості захворювання.
Синглетно-кисневу терапію рекомендується застосовувати і в період ремісії для профілактики загострення захворювань за описаною у керівництві по використання апарата схемою. Інтервал між курсами лікування не менше двох місяців.